Русалки

Настала ніч та зорі сяють над моєю головою.
Поснули люди, тілько місяць ніби човник над водою.
І тілько десь у далині в гаю співають солов'ї.
Аж чую регіт, плеск води, я носа висунув із хати.
Дивлюсь — пливуть на бережок русалки, сині та хвостаті.
І, настиливши осоки, вони лягли біля ріки.
Їх місяць гріє, ніч пливе собі повільно та неспішно.
А я дивлюсь на тих русалок, мені сумно й трохи смішно.
Дарма, що волни мертв’яки, бо мають чорні язики,
Неначе відьми на шабаші.
Приспів:
Гей-ла-ла-ла-ла-лей…
Все, що було, те загуло, та скілько всього проплило,
Де скілько душ русалки ті колись залоскотали.
Та цар Охрім на дні морскім собі у жони взяв русалку…
Небо падає вниз, вниз!
Приспів
Настане день, засяє сонечко, в саду запахнуть квіти,
Русалки зчезнуть у пітьмі…