Забудь

]:   Забудь..   Забудь..

Ти - кам'яна земля, навколо дикі квіти,   Знову мертва петля, хоч і не встиг злетіти.   Вкотре відлік з нуля, від нетрів до еліти,   Лід догорає до тла, холод так любить боліти..   Забрала в поета усі слова,
С*ка виїла нутро, скажи, де тоді голова?
Знову впав, потопив на дно, хоч сам собі понаобіцяв,
Не ставати на граблі, та доля місцями міняє нас!   І мене минає твій біль, ніби викидає в підпілля,
Доки догорає фітіль, як в фільмах вільно-повільно.
Ніби новина, ніби ні, ніби ми на глибині,
Важко здатись, та, щоб вижити, повинні! [Приспів]:   Забудь..   Немає більше днів, де кохав тебе.
Забудь!..   Після осені весна не прийде.
Забудь мене, Забудь усе!
Забудь - кажу, - ця весна не прийде.
Забудь..

Я дивуюсь скільки було непотрібних слів,   Пуста трата сил, я не цього хотів!   Я втомився рахувати кількість зайвих миль,   Із годинника пісок, вітер скло розбив.   Я йду нізвідки в нікуди, піді мною тони води, вони змили мої сліди..
Кожна наступна книга тримає ту древню суть,
А душать не перлини на шиї, а перли ртуті.. [Приспів]:   Забудь..   Немає більше днів, де кохав тебе.
Забудь!..   Після осені весна не прийде.
Забудь мене, Забудь усе!
Забудь - кажу, - ця весна не прийде.
Забудь..   Забудь..   Немає більше днів, де кохав тебе.
Забудь!..   Після осені весна не прийде.
Забудь мене, Забудь усе!
Забудь - кажу, - ця весна не прийде.
Забудь..

Я загубив все те, що я мав, і, що так любив,   Не залишив   тобі ані прози, ані віршів..   Я не відповів   на всі запитання і полетів,   До тих берегів,    де все ще живе щирість почуттів..