Наше Серце

Ми народилися тоді, коли валилась велика держава,
А в черзі за продуктами батьки півдня стояли,
Коли заводи розікрали, голими, бідосями
Росли тоді, коли були суворі 90-ті!
Коли втікали за кордон, бо вже не було що їсти,
Коли Шевченко був поетом, а не футболістом!
Ми грали в баскетбол, не було інтернету,
А перше «чудо техніки «- це плеєр на касету.
Та я не проти прогресу, просто, голі факти,
Мудрість пізнавалася не статусом в Вконтакті,
А наша перша любов без гламурних смайлів,
Та серце б'ється в унісон, ми живемо далі!
Приспів:
Наше серце б'ється в такт |
І ніщо нас не зупинить! |
Нам не здатися ніяк! |
Ніяк!.. Є-є-є!.. | (2)
Ми ставали студентами за часів революції,
Торгували газетами, будували конструкції,
Ми шуршали монетами, вимагали дискусії,
Ми очевидці «помаранчевої проституції»!
Ми росли і слухали історії наших дідів,
Ми росли і вірили, що більше не буде тих днів:
Коли візьмуть нашу Неньку і закують в кайдани,
Ми були студентами, яких вбивали на Майдані!
Не починали війну, але її закінчили…
Герої не вмирають! — Вони стають вічними!
Ми старої закалки: вольові і незламні,
А серце б'ється в унісон, ми живемо далі!
Приспів.
Зупинилося усе навколо,
Наче відібрали всі слова…
Та не відібрати Серце народу,
Поки віра і любов жива!
Приспів.
Перевод песни Наше Серце
Мы родились тогда, когда валилась великая держава,
А в очереди за продуктами родители юга стояли,
Когда заводы разворовали, голыми, бідосями
Росли тогда, когда были суровые 90-е!
Когда бежали за границу, потому что уже не было что есть,
Когда Шевченко был поэтом, а не футболистом!
Мы играли в баскетбол, не было интернета,
А первое «чудо техники «- это плеер на кассету.
И я не против прогресса, просто голые факты,
Мудрость познавалась не статусом в Вконтакте,
А наша первая любовь без гламурных смайлов,
И сердце бьется в унисон, мы живем дальше!
Припев:
Наше сердце бьется в такт |
И ничто нас не остановит! |
Нам не сдаться никак! |
Никак!.. Есть-есть-есть!.. | (2)
Мы становились студентами во времена революции,
Торговали газетами, строили конструкции,
Мы шуршали монетами, требовали дискуссии,
Мы очевидцы «оранжевой проституции»!
Мы росли и слушали истории наших дедов,
Мы росли и верили, что больше не будет тех дней:
Когда возьмут нашу мать и закуют в оковы,
Мы были студентами, которых убивали на Майдане!
Не начинали войну, но ее закончили…
Герои не умирают! — Они становятся вечными!
Мы старой закалки: волевые и несгибаемые,
А сердце бьется в унисон, мы живем дальше!
Припев.
Остановилось все вокруг,
Как будто отобрали все слова…
И не отобрать Сердце народа,
Пока вера и любовь жива!
Припев.