Йду по воді

Заберіть від колонок дітей,
Зараз буде не дитяча казка.
Це далеко не львівський Пітер Пен,
І не «маленький принц» із Дамаску.
Тут продає тебе друг і брат,
Тут ти сам собі цар і кат.
Від дирки в балєтках до золотих карт,
І від передозів до білих палат.
Коли вже не рахуєш втрати,  Від гарему і до целібату,  Ти диктатор і клоун але як?
Все життя, помістилось в рюкзак.
Де самотність навіть на центрі сцени,
Автобіо тегне на бестселер.
І серед богеми твій текст підземний,
Кожен подих здається нікчемним.   Люди не ті, і толку нема, губити себе..   Молитви пусті, бо не плаче стіна,
Я питав у небес.. [Приспів]:   Я як тоді,   Йду по воді.   Нема слідів,
І в нікуди дорога.   Та на землі,   Все в попелі.   Де були ми,
Більше нема нічого.          Більше нема нічого..          Більше нема нічого..

Найтемніша ніч перед останній сном,
Досі не знаю, де був той перелом.
Коли тіло стало моє попелом,
І закрило душу засувним замком.
Хтось затягує знову в рутину,
Закликає вступити у клани.
Хтось виділяє нам вільні хвилини,
Хтось Ламає для нас свої плани.
Я навчився не бачити грань і просто життя доживати з часом,
Ставиш кілька не зручних питань? будь готовий почути ту відповідь ХАСа!  Мене вже не лякають невдачі,  Начхати яка в кого тачка.
Нічо страшного, якшо з тебе сміються!
Гірше: "Над тобою вже плачуть."   Люди не ті, і толку нема, губити себе..   Молитви пусті, бо не плаче стіна,
Я питав у небес.. [Приспів]:   Я як тоді,   Йду по воді.   Нема слідів,
І в нікуди дорога.   Та на землі,   Все в попелі.   Де були ми,
Більше нема нічого.          Більше нема нічого..          Більше нема нічого..