Відрада

Я не вірю, що прийде відрада
Безутішного глузду мого.
Тому серце моє
Стине, мов кам’яне
У безоднях сумління мого.
Більше я не вірю, не знаю,
Не сплю, не страждаю,
Дивлюсь як зітхає
Сумління серця мого.
Я негайно споруду поставлю
Непорушного сенсу мого,
Але серце моє
Стине, мов кам’яне,
Невідома будова його.