Своя ріка

Вітер підіймався, хвиля билася об хвилю.
Штиль минав, хвилі хвилювали мрію.
А згідно мрії - ми всі були однакові.
Усміхнені, завзяті - раділи і балакали.
Але така ідилія існує лише в казці.
Насправді ми всі різні, на кожному по масці.
По одній, как мінімум — чим більше тим і краще.
Багато векторів у наших тракторів.
А у людей все просто, я б так хотів.
Приміряв на себе, не бачив берегів.
А ще не піздно пошукати різних.
Таких, як ми з тобою — і зрозуміти що
Приспів:
Тебе несе своя ріка
І то ласкає, то зникає, то гірчить.
Палає, замерзає вже за мить,
Та все одно, ось тобі моя рука!
Та все одно, ось тобі моя рука!
Як цуценя шукаємо ми вихід для сліпих.
Всі твої шоу бьють мене під дих.
Всі мої приколи тебе не чипляють.
И сенсу вже немає пояснювати сенс.
Бо битися простіше, лаятися легше.
Пробачити — це бачити, навіщо і кому.
Де взяти паузу, набратись розуму.
Де мені мовчати, до кого i чому?
Якщо ми не зійдемося хоча б у цьому —
Тоді вже, дим нашому дому.
Лелеки на прощання скажуть: «Що ж ви зьоми?
Було ж наче просто, зрозуміти що…»
Приспів:
Тебе несе своя ріка
І то ласкає, то зникає, то гірчить.
Палає, замерзає вже за мить,
Та все одно, ось тобі моя рука!
Та все одно, ось тобі моя рука!
По нашій річці йде цунамі, неначе ми на Хуанхе.
Дива трапляються із нами. Не знаю як, не знаю де.
По нашій річці йде цунамі, неначе ми на Хуанхе.
Дива трапляються із нами. Не знаю як, не знаю де.
По області туман, кружляє хуахук.
Iз усіх дурниць заварено цей суп.
I лізе, лізе зуб, схоже лізе мудрий.
Я врешті заспокоюся и зрозумію, що^
Приспів:
Тебе несе своя ріка
І то ласкає, то зникає, то гірчить.
Палає, замерзає вже за мить,
Та все одно, ось тобі моя рука!
Та все одно, ось тобі моя рука!
Тебе несе своя ріка
І то ласкає, то зникає, то гірчить.
Палає, замерзає вже за мить,
Та все одно, ось тобі моя рука!
Та все одно, ось тобі моя рука!