По Радіо співали москалі

Мене звуть Сидоренко. Цього разу я прокинувся у грудні.
Попиняв я, почухав я себе за майбутнє. Хай знають присутні - їм я не хіло,
Сало-текіла, кава та какава (гад!), знаю я, за що така везуха.
Кожуха я одягнув, натягнув капелюха я на лоба, його я, судячи з усього,
носитиму до гроба
На це щоразу мама каже: «дурак ты, Саша», фіфті на фіфті, їду я у ліфті,
там сусідка б'є сусіда.
Звати її Ліда. Ні за що, ні про що б'є, а взагалі мовчу я на цій стадії і чутно,
як по радіо співають москалі.
Значиться так (як?). Мене звуть Михайлюта (круто), тама вам не тута.
Почувши, як тамтами (бум!)
Прокинувся я вранці (шо?). Тобто у дванадцять (а…) в житті завжди є місце
подвігу,
Так шо уря (уря!), далі - ще більше. Вийшов я на сонце
(«Здра, моя ра»). Те, що вчора, вчора було, сьогодні гра нова! На дворі
панувала тиша. Лише
Сусід мій, звати його Міша, тихо плакав (а-а-а), а я підняв догори вухо. Ліве.
Слухав,
Що на це там скаже мама: «Олежка, ты забыл панаму».
Між іншим, маму слухав я запнувши праве вухо, бо саме у нього і співали москалі
(Ю-ху! В «Yahoo» його шукай!) моє фаміліє Жуйков, я бацаю по струнах (бац!)
Опівночі, коли бріт-поп лежить по своїх трунах, вихожу я на двір та починаю «Ай-Я-Яй»
Подагру без віагри лікую я хіп-хопом, коли навкруги ж*па, називаю її жопой
Сьогодні я у грі, «Костенька, иди домой», а можна він ще почитає…
Тож, завтра я у грі, зустрінемось за грою, зробіть тихіше радіо,
а то там москалі!
(Чпок-к!) Добрий вечір! Прізвище моє Приступа, спокій був порушен грубо.
Тупо заспівали півні
(«Голубая…Бєєє!) У відповідь похавав манкі, опісля сніданку вийшов я на вулицю
О шостій ранку побачив на дверях плаката білого, дебіли два пальцями
тикали-шукали правди
Діставши маміну помаду («Эдик, может быть не надо»),
Я написав — шукайте її в кривді ця голка у яйці в дупі у вівці.
Сусідка Лідка, така собі тітка. Влітку, по стінах фарбою звернулась до міського
голови
Ей, довго ще на радіо будуть лише москалі?
Два, два нулі, один — наступна фаза, блін, живу без криші. Крисі, миші слухають,
як плаче Міша.
Садюга його жінка. Ліда (да-да), сувора така тітка. Як би з мене швидко не
зробили свідка цього кримілалу.
По радіо сказали, що. ru — це рідна Україна. (Чо? Шо?)
Нічого я не маю проти, я так, взагалі, залишаю вас із радіо. Співайте, москалі!