Гупало Василь

У тридесятім царстві, за тридев’ять земель,
Двері із петєль, он, чуєш, позлітали.
Погані люди в гості завітали —
Попалили, посварили, короче, погуляли.
Всяко розважалися, підіймали пил,
Аж поки не з’явився Гупало Василь.
Я ще не вигадав, і де він був раніше —
Може, собі спав, поки панувала тиша.
Може, біля річки царапав натюрморти
І тут почув, як лаються незнайомі морди,
А лорди повтікали, вони завжди тікають;
Відразу забуваючи про простих людей.
Гупнув Вася першого, гупнув Вася другого,
Гупнув головного, решта, і тікать!
Наздогнав останнього, сплющив йому голову;
Підібрав мольберта і далі малювать.
Приспів:
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!
А друга казочка про те, як Васін друг
Зненацька закохався у одну премудру.
Всіляко залицявся, дарував їй пудру,
Але вона, премудра, за нього не ішла!
І попросив той корєш: Васю, далі ж море ж
Не міг би ти, друзяко, сплавати туди?
І всяко різне моднє, яскраве, надприроднє;
Короче, усе імпортне привези сюди.
Вася каже: добре. І поплив до Сонця —
Туди, де всі японці, дракони і кити.
А по дорозі гади, лохи і конокради
Всіляко намагалися перейти на «Ти».
Гупало Василь гупав їх усіх —
За людську любов, за дитячий сміх!
Привіз усе красиве, швидко одружив їх,
І намалював всіх, хто на весіллі пив.
Приспів:
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!
Багато чого після того ще із ним було.
Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло.
А потім, каже: ша! Ша, ша, шановні,
Я бачу: всі ви — зовні, а я тут відпочну.
Війни ваші - не ваші, гроші ваші - не ваші.
Я краще співатиму гучно, про те, як усе це було…
Приспів:
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!
Щоб там не було, як би не було;
Все одно — добро закохає зло!