Бомбіні

Літо. Бомбіні, мов косарі жита, чекають, коли усі з'їдуть на дачі.
Невдача, якщо йде дощ, бо тоді на дачі мало хто їде.
Бомбіні по вікнах. П’ятниця. Вечір. Тож, піде дощ, чи не піде дощ?
Мабуть, не піде, бо родини сбирають вже граблі, як шаблі гострі.
А-а! Граблі мамо миє а тато чихає вуса, чихає вуса. На дворі - туса.
У туси — спокуса. На те вона і туса. Нагострює вуха. Ой, йдуть, спокуха!
Браво-бравісімо, підуть родини лісом, насбирають гарні трави, наготують страви
Услід їм руками махаємо, як хворі, все, дочекались моменту морі.
Тато! Ні, скоріше маман заховала по нішпорках сала замало.
Знайдено швидко! За хвилинку бомбіні-сусідка вже несе огірочки.
Близнята-лапочкі-дочкі притаранили чачі, шурін приніс «Боні-єму»,
Поки родина на дачі ми влаштовуєм диску під чачу.
Сусіди-бомбіні принесли бобіни, «Ча-ча-ча» — на бобінах, а чача — по чарках
Але на жах щось гульбас йде занадто, діти завзяті вчинили шмон в хаті
Ти ба: як наркомани на городі танцюють сім слоненят на комоді
Ла іс ла боніта, трінітрона розбито!
О-го-го! І не соромно? Ноу! Лапочкі-дочкі - опа, канкан,
Посбивали з вікон усі квіточки, шурін ковтнув ще стакан та на підлогу впав.
Ого-го-го: грім, а за вікном — блискавки. Висновки робимо чітко. Атас! Атас!
Зараз батьки накриють нас! Мій маман, побачивши перший стакан впала ще на
порозі.
Дригала дриглями лапами лапала. Тато казав: ти, ск*тина та впав на маман,
Із рота пішла піна. Били, як треба. З-за тебе, казали, країна так і живе.
Бо вам лише б диско, що з заходу вам надсилають навмисно.
Ховали-ховали-ховали-ховали сало.
Бомбіні-бомбіні-бомбіні хавали мало.
Пили-вили та на килимах човгались низько.
Мукало-тюкало-стукало-грукало диско.
Дриглями дригляли лапами лапали мами.
Коїлись-коїлись-коїлись жорстокі драми.
Татусі-бабусі-дідусі гострили вуса.
Тікала-тікала-тікала-тікала туса.