Жоржина

Джинні була пружиною
Натягнутою до сонця
Хвилиною, секундою
Джинні була Жоржиною
На батьковому віконці
Сміялася, ховалася під зорі
Вона не з тих
Вічнозелених малих, що знатимуть життя
Ще знатимуть життя
Вона цвіла
Вона вже готова була
З головою в небуття пірнати у життя
Але море
Лиш для двох
Лиш для двох
Джинні шукала милого
З яким попливла б до сонця
Та знов одна вмивала сльози морем
Вона не з тих
Вічнозелених малих, що знатимуть життя
Ще знатимуть життя
Вона цвіла
Вона вже готова була
З головою в небуття пірнати у життя
Але море
Лиш для двох
Лиш для двох
По землі ходила, а в море не спускалася
Люди ніби чули, але не прокидалися
Відповідь шукала, коли мовчали голоси
Дивилася в море, згортаючи паруси
По землі ходила, а в море не спускалася
Люди ніби чули, але не прокидалися
Відповідь шукала, коли мовчали голоси
Дивилася в море, згортаючи паруси