Марина

Я прийду і скажу тобі: «Добрий вечір!»
Покладу свої руки тобі на плечі.
Подивлюсь в твої очі, наче в мішені.
Спитаю: «Де була?», бо мені, бо мені
Так сподобались твої коліна, гомілки,
Стегна, спідниця міні.
Двоє Гімалаїв там зверху і ще ззаду двоє -
Ула-ла моя.
Я гойдатиму тебе, як у Діснейленді,
Заливатиму ДжинТоніком, КолоюБренді.
Джедаєм я буду і ти будеш рада.
Заграю в тамтами тобі серенади.
Своїм бажанням тебе закатую,
Розкриті вуста твої розцілую.
Потім довго буду питати:
«Де ж ти Марина ходила гуляти?»
Де ж ти Марина була?
— Очі плачуть, кричати хочуть,
Зуби стукають, мов навіжені.
Замордоване серце стогне
І барабанить, як барабани на сцені.
— Ти ламаєш замки, перешкоди,
Пропонуєш гарячі пригоди.
Я ж то знаю твої походеньки.
Не сховаєш від мене нічого миленька.
Аяяяяй!
А погляньте, які в неї чудові дівочі очі,
Які в неї красиві, масивні стегна!
В одному наборі, якщо ти захочеш, —
Сніданок, обід та вечеря для тебе.
Але перед тим, як це все споживати,
Потрібно Марину приготувати:
Роздіти, помити, поперевертати.
Оон, як Марина ходила гуляти?!
Де ж ти Марина була?