Ностальгія

Весняна посмішка згори,
В домі сам.
Субота, вечір назавжди,
Ліг, не встав.
Рілля на небі то роки,
Плач — мій птах.
А попід серцем будяки,
Знай свій жах.
Приспів:
І посмішка болить,
І любов не ворожить,
Вгамуйся ж моя хижа
Ностальгія.
Шаленим став вогонь
Її страшних долонь,
Та вперто ростуть хвилі
Ностальгії.
Про неї подумки згори,
Я ж не сам.
Бо сам під небом назавжди,
А ж десь там.
Сміюсь тоді коли болить,
Плачу в кайф.
Є ще шаленство що горить,
То віри драйв.
Приспів:
І посмішка болить,
І любов не говорить,
Бо хоче мене мила
Ностальгія.
Її слова — вогонь,
А радість її вронь,
І вірить моє серце
В її крила.