За ним

Вибач, дорога, так пізно набираю..
Але що робити з цим мені не знаю.
Закохалася у його темні очі, знов пишу пісень сумних посеред ночі.
Вибач , дорога, та так у грудях тисне!
Що, поганий вигляд? Знаю! Не навмисно…
Просто так за ним сумую сильно-сильно,
І я тепер така стабільно не стабільна. [Приспів]:
А мені б за ним, а мені б за ним,
Заховатися як у сірий дим.
І назад ніколи вже не повертатись!
Боже! Як могла так сильно закохатись!
А мені б за ним, а мені б за ним,
Інших не існує - тільки він одни.
Не рятуй мене! - Мені не врятуватись!
Боже! Як могла так сильно закохатись..

Вибач, дорога, що знов посеред ночі.
Закриваю очі - бачу його очі!
Я за ним іду від краю і до краю.
Там сама в собі до попелу згораю!
Вибач ,дорога, мені б його забути.
Час, де ми чужі, назад би повернути!
Де немає слів і спогадів далеких.
І чому в коханні все завжди нелегко?! [Приспів]:
А мені б за ним, а мені б за ним,
Заховатися як у сірий дим.
І назад ніколи вже не повертатись!
Боже! Як могла так сильно закохатись!
А мені б за ним, а мені б за ним,
Інших не існує - тільки він одни.
Не рятуй мене! - Мені не врятуватись!
Боже! Як могла так сильно закохатись..

Вибач, дорога, що знов посеред ночі,
Ти не спиш, але палають мої очі.
Від гарячих сліз і спогадів далеких,
І чому в коханні все завжди нелегко?! [Приспів]:
А мені б за ним, а мені б за ним,
Заховатися як у сірий дим.
І назад ніколи вже не повертатись!
Боже! Як могла так сильно закохатись!
А мені б за ним, а мені б за ним,
Інших не існує - тільки він одни.
Не рятуй мене! - Мені не врятуватись!
Боже! Як могла так сильно закохатись..

За ним.. (За ним!)
За ним.. (За ним!)
Боже! Як могла..
Боже! Як могла так сильно закохатись..