Навесні

стираю з тіла знак
знімаю плісняву з очей
я знаю — все не буде так
я хочу, щоб не було вже
я не стерпів чекання до кінця
у мені сірий скляний дощ
розбита клята крига ця
я прагну відігрітись
хоч би мить дай мені
хоч на мить відпусти
чому я — поясни —
не згорів навесні?
все завмерло навесні
викарбоване чорними віями
мої блискавки-думки рясні
претворились на сіре каміння
твоїми зимними слізьми
омитий нас змертвілий корч
дарую — стриманність візьми
мені вже непотрібна