Ніч

Ти моя ніч,
Така ж сумна струна,
Тебе найшов десь там,
Де спогад зі смаком вина.
Ти моя ніч
Знову кажу: прощай,
Це не моя вина,
Ти мені вже чужа.
Весна снами спамить, ох і божевільна пані!
Хочеш вбити в мені пам’ять - просто кинь у мене камінь.
Паніка в екрані - психлікарня чи десь на грані?
Сип під шкіру гравій, або сіль на рани рвані.
Потім весна манили ніжним запахом ванілі,
Тільки ми в той час кохання поміняли на вініли.
Жити так повині? Ярлики сюжетних ліній,
Хочеш душу  розтопи - може й мій розтане іній...
Любов на одну ніч, мадам, попрошу без образ,
Так набрид образ романтика і пустота дешевих фраз всіх.
Не винна, що я рани зовсім не лікую часом,
Прикраса ти на вечір, або гарматне м’ясо...
Яким я просто ласував, але самотність пасія...
Часто вбитий напасами аби зливатись з масами...
... щоб залишати нас самих...
Ти моя ніч,
Така ж сумна струна,
Тебе найшов десь там,
Де спогад зі смаком вина.
Ти моя ніч
Знову кажу: прощай,
Це не моя вина,
Ти мені вже чужа.
Відчуваю себе в зоні недосяжності.
Мій телефон заповнений пропущеними гудками.
Весь світ - лиш окремі звуки...
Шукав себе в купі скуки,
Не тягнуло на любов
І присутність у ній чужої,
Мене душить цей дим,
Мене травлять думки,
Що настали часи,
Коли ми уже чужі, (коли ми уже чужі).
Ти знаєш мої рядки,
Написані та стерті,
Оголеність почуттів,
Вони зникають, холодом здерті.
Кава остива,
Світять фари далекі десь там,
Серце б'ється в такт біта,
Зі мною до кінця лишається лиш музика,
Це єдине, що є вічне,
А зараз просто залишу,
Те, що було вчора,
Пам'ятай мене таким.
Ти моя ніч,
Така ж сумна струна,
Тебе найшов десь там,
Де спогад зі смаком вина.
Ти моя ніч
Знову кажу: прощай,
Це не моя вина,
Ти мені вже чужа.
Ти моя ніч,
Така ж сумна струна,
Тебе найшов десь там,
Де спогад зі смаком вина.
Ти моя ніч
Знову кажу: прощай,
Це не моя вина,
Ти мені вже чужа.