Ніяких Ми

Самостійні не зовсім і в постійній напрузі,
Так, ми більше ніж знайомі, але більше не друзі.
Відпустити - це важко але хтось із нас мусить,
Після другої пляшки уникати спокуси.
Нагадати про себе перегорнути все з ніг до гори,
Писати сумую і чекати від тебе, а ти?
Давай навчімось, посміхатись коли болить,
Сподіваюсь в тебе все добре, амінь.. [Приспів]:
Обійми..
І більше не існує ніяких ми..
І наостанок два сумних погляди, а в них,
Тепер лише спогади, спогади і більше ніяких.
Обійми..
Ти кажеш: "все мине", я кажу: "коли?"
Бо всі вони навколо однакові, а ти,
Тепер лише спогади, спогади і більше ніяких Ми..

Невже це все марно. шукати тебе у натовпі,   Застигши назавжди. залишив погляд на тобі.   Ти в серці як вдома - ти та хто його розтопив,   Та хто досі в ньому, та хто його вбив!
Що нас повязало, що в одне одному знайшли,
Ми все зруйнували, чи хтось так зверху вирішив.
Найстрашніший спогад, як тоді без тебе жив,   Ну як ти там, скажи!? [Приспів]:
Обійми..
І більше не існує ніяких ми..
І наостанок два сумних погляди, а в них,
Тепер лише спогади, спогади і більше ніяких.
Обійми..
Ти кажеш: "все мине", я кажу: "коли?"
Бо всі вони навколо однакові, а ти,
Тепер лише спогади, спогади і більше ніяких Ми..