Книжковий хробак

В дитинстві мене не любив ніхто!
Коли всі ходили в куртках, я носив пальто.
Усім давали в школу гроші та пиріжки,
А я тагав з собою зарозумні книжки.
На шкільній дискотеці всі розбивалися на пари,
Тільки я не розбивався, бо носив окуляри.
Жартував, як макітра, танцював, як поліно —
Руки смикались незграбно, не згиналися коліна.
Я підходив до дівчат — вони завжди втікали!
Хлопці били, як хотіли, та їм цього було мало!
Поміж мною та людьми була прокопана межа —
Ніхто зі мною не дружив, ніхто мене не поважав.
Скажіть хоч одне приємне слово мені!
Я питаю — я хороший? Всі відповідають — ні!
Я питаю — я поганий? Всі відповідають — так!
Значить я — потенційний сексуальний маніяк!
Кожен книжковий хробак —
Потенційний маніяк!
І тільки на уроках ситуація мінялась —
Мене раптом всі любили, всі до мене посміхались!
Я розв’язував завдання, я підказував, що знав.
В мене списували всі, бо я це кожному давав.
Та за розкладом лунає на перерву дзвінок,
Все — закінчилась наука, все — закінчився урок!
І я знову не потрібен, я і знову всім гидкий!
Я запитував у мами — ну чому я такий?
Говорила мені мама: головне в житті - знання!
Ну й нехай я трохи дикий, ну й нехай я розмазня!
І відкрила по-секрету мені істину просту —
Я зміню усю планету, хай-но трохи підросту!
Я підріс, та не збулися гарні мрії мої -
Сиджу на мізерній зарплаті в напівживому НДІ.
Я не став великим вченим, не змінив усю планету,
Зате я дуже добре знаю гарячі сайти Інтернету!