Під вербою

А скільки там? А без імен?
я батогом благословен,
я благодію без натхнення,
я слів намрію повну жменю
Я снів набачу два корита,
я всім пробачу і без мита,
я мрій насмажу з гіркотою,
з дівчиськом ляжу під вербою.
Приспів:
Хто сказав: Поезія померла? — Я!
Хто відтяв окраєчок від неба? — Я!
Хто в трьох соснах вчора заблукав? — Я!
Хто знайшов, а потім заховав! — Я!
Я дів назбочу — горе мамкам,
я їх не схочу на світанку,
я спів притисну — хай замовкне,
я ненавмисно листя жовкну
Я хіть збадьорю ницо-білу
і переорю скаженілу,
я матюків вкраду у ночі,
я не хотів — ніхто не хоче!