Гуцулія. Тіні забутих предків

Як би була я зозуля, та й крилечки мала,
Я би м тую Україну щодня облітала.
Я би м тую Україну щодня облітала,
Я би свого миленького по шапці впізнала.
Прилетіла зозуленька, та й крикнула «Ку-ку»,
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Та й розжени, розвесели тяжкую розлуку.
Ой, рад би я тебе, мила, та й розвеселяти,
Ой, рад би я тобі, мила, обидві подати.
Ой, рад би я тобі, мила, обидві подати, —
Насипали сиру землю — не можу підняти.