Комарик

Ой що ж то за шум
Учинився,
Що комарик та й на мусі (2)
Оженився! (2)
Та взяв собі жінку
Невеличку,
Що не вміє шити-прясти (2)
Чоловічку. (2)
Що не вміє шити-прясти,
Ні варити,
Що не вмiє з комариком (2)
Добре жити. (2)
Полетів же комар
В чисте поле,
В чистеє поле, (2)
В зелену діброву. (2)
Ой сів же комар
На дубочку,
Звісив свої ніженьки (2)
По листочку. (2)
Де взялася
Шура-бура,
Вона ж того комарика (2)
З дуба здула. (2)
Ой упав же комар
На помості,
Потрощив, поломив (2)
Ребра й кості. (2)
Прилетіла муха
Жалкувати:
«Ой де ж тебе, комарику, (2)
Поховати?» (2)
«Поховай ти мене
В чистім полі
Та й висип мені (2)
Високу могилу! (2)
Туди будуть хлопці
Ізбиратись,
З комаревої могили (2)
Чудуватись." (2)
«Ой що ж то лежить
За покойник?
Ой чи цар, чи гетьман, (2)
Чи полковник?» (2)
«І не цар, не гетьман,
Не полковник,
А то мухи-зеленухи (2)
Полюбовник!» (2)