Кленова балада

Загриміли в полі мов громи гармати,
Стрільця молодого виряджала мати,
Витирала сльози і благала Бога,
Щоб вернув їй сина додому живого.
Щоб вернув їй сина додому живого.
Не плач, моя рідна посивівша мати,
Я пішов на войну тебе визволяти,
А як не діждешся з тої січі мене,
Посади, благаю, біля хати клена.
Посади, благаю, біля хати клена.
Приспів:
А туман білим полем,
А біда чорним болем,
А душа буйним кленом,
Зеленим, ой зеленим.
А туман білим полем,
А біда чорним болем,
А душа буйним кленом,
Зеленим, зеленим.
Тягнуться до сонця стовбури кленові,
Зрошені сльозами горя і любові,
Довгими ночами тихо шепчуть віти,
То твої, Вкраїно, найдорожчі діти.
То твої, Вкраїно, найрідніші діти.
Приспів