Не бiйся жити

І коли залишилася зовсім сама,
І коли вже здається — світла нема,
Коли небо твоє на колір чужим стає,
Ти б виводила лінії знов на руці,
Впізнавала б надію в кожнім лиці,
Малювала б на склі вогонь —
І розбила б скло.
Не бійся жити — світ для того,
Щоби любити, сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти… Все для тебе.
А ти не бійся жити,
Сонце, дощ і вітер, небо, зорі, квіти,
Світ для того, щоб любити тебе.
Ти ішла по межі, ти ішов по межі,
Тільки знай: ніхто тобі не чужий,
І рука у руці - назавжди твоє тепло.
І не можеш тепер лишитися сам,
Де читаєш мої слова по губам,
Повертає тебе назад моя любов.
Ти у серці своїм — тамований стук,
Ти на дотик, як спалах, навіть на звук,
Ти вже майже летиш — відкрите вікно давно.
Розбивається ніч, ламається час,
Ти гасила вогонь — не згасне свіча,
І не бійся — любов тепер береже тебе.