Згадаю день

Пам’ятаю вогонь, пам’ятаю тебе,
Твої губи, які цілували мене,
Все скінчилось, на жаль,
В моїм серці печаль
То палає, то спить,
Але серце болить.
Ти була як вогонь, розпалила мене,
Ті запалені очі бажали одне.
Ти лишила мене, я не плачу — сміюсь,
Але в очі твої більше я не дивлюсь.
Я благаю, ні, залишись, постій,
Серце моє не край.
Кожні ночі - дні я пишу листи
Тобі так і знай.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я моє звучить в устах
І запалює з новою, новою силою нас.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я твоє звучить в устах…
Знаю я, що між нами провалля стіна,
Знаю я, що то тільки є моя вина.
Я караюсь і мучусь, але не здаюсь,
І у мрії твої знову я повернусь.
Я молю тебе лиш пробач за все
І будуй любов знов.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я моє звучить в устах
І запалює з новою, новою силою нас.
Щось не так, я забув справжнього життя смак,
Те, що сталось, не гадалось навіть у жахливих снах,
Я пригадую про зорі - срібні зорі вночі,
Такі яскраві і лагідні, як ясні очі твої.
Все скінчилося раптово — і тебе поруч немає,
Довгу зоряну ніч самотній ранок міняє,
Але душу мою темні тіні вкривають,
І згадку про тебе кудись далеко ховають.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я моє звучить в устах
І запалює з новою, новою силою нас.