Contra Spem Spero

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись
Серед лиха співати пісні
Без надії таки сподіватись
Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки
Буду сіять квітки на морозі
Буду лить на них сльози гіркі
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна
Я на гору круту крем’янистую
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную
Буду пісню веселу співать
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей
Все шукатиму зірку провідну
Ясну владарку темних ночей
Так! я буду крізь сльози сміятись
Серед лиха співати пісні
Без надії таки сподіватись
Буду жити! Геть думи сумні!