Те, що бачиш ти

Чому, скажи, в очах ні сльози?
Чому завжди чекаємо на диво?
Коли дива, ми створюєм самі
В підмісячному світі все можливо
Навіщо цей біль, навіщо війна
Коли навкруги нещасні серця?
Навіщо вогонь, якщо він нас вже не зігріє?
Навіщо цей сміх, як навколо брехня?
Невже ми усі забули слова
Любові, турботи, піклування і надії?
Чому, скажи, долоні сухі,
Коли ти ними очі витираєш?
Чому пісні, що линуть звідусіль
Звучать фальшиво і не надихають?
Для кого цей біль, для кого війна
Коли навкруги нещасні серця?
Для кого вогонь, якщо він нас вже не зігріє?
Для кого цей сміх, як навколо брехня?
Невже ми усі забули слова
Любові, турботи, піклування і надії?
Чому, скажи, відводиш погляд,
Очі закриваєш?
Невже не варто, щоб світ став таким,
Яким його ти в мріях уявляєш?