Ображайся (на вірші В.Симоненко)

Ображайся на мене, як хочеш, зневажай, ненавидь мене —
Все одно я люблю твої очі і волосся твоє сумне.
Хай досада чи гнів жевріє, хай до сліз я тебе озлю —
Ти для мене не тільки мрія, я живою тебе люблю.. [Приспів]:
Для кохання в нас часу мало, для мовчання — у нас віки,
Все віддав би, що жить осталось, за гарячий дотик руки.
Влийся сонцем у щиру мову, у думок моїх течію —
Я люблю твої губи і брови, і поставу, і вроду твою..

Щоб ніколи сльоза на вії,
Не світилася, мов роси..
Хай же щастя завжди ясніє,
Некрикливе і босе.
Щоб ніколи сльоза на вії,
Не світилася, мов роси..
Хай же щастя завжди ясніє,
Некрикливе і босе.

Чому смуток з тобою поруч часто ходить у світлі дні?
Певне, в тебе є біль і горе, невідомі зовсім мені.
Хоч на щастя життя багате, але кожну людину ждуть,
І печалі, і сум, і втрати, і не можна їх обминуть. [Приспів]:
Для кохання в нас часу мало, для мовчання — у нас віки,
Все віддав би, що жить осталось, за гарячий дотик руки.
Влийся сонцем у щиру мову, у думок моїх течію —
Я люблю твої губи і брови, і поставу, і вроду твою..

Ображайся на мене, як хочеш, зневажай, ненавидь мене —
Все одно я люблю твої очі і волосся твоє сумне.