Сентиментальна розмова

В старім саду серед нічної мли
Дві постаті непевнії пройшли.
В них зір погас, уста у них змарніли,
I ледве чутно голоси бриніли.
В старім саду, в зимову ніч сумну
Два привиди будили давнину.
— Ти згадуєш, як ми колись любились?
— Навіщо вам ті згадки знадобились?
— Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
Чи рвешся серцем ти до мене? — Ні.
— Як ми колись удвох жили щасливо,
Зливаючи серця й вуста! — Можливо.
— Де синь небес, де сяєво надій?
— Надії ті почезли в тьмі густій.
Отак ішли вони у ніч зимову,
I тільки місяць чув чудну розмову.
Перевод песни Сентиментальна розмова
В старом саду среди ночной мглы
Две фигуры неуверенности прошли.
В них зрение погас, уста у них исхудали,
И еле слышно голоса звучали.
В старом саду, в зимнюю ночь печальную
Два призрака будили древности.
— Ты вспоминаешь, как мы когда-то любили?
— Зачем вам те упоминания понадобились?
- Видишь ли ты и теперь меня во сне?
Рвешься ли сердцем ты ко мне? — Ни.
- Как мы когда-то вдвоем жили счастливо,
Сливая сердца и уста! — Возможно.
— Где синь небес, где сяєво надежд?
- Надежды те увезли в тьме густой.
Так шли они в зимнюю ночь,
И только месяц слышал чудное разговор.