Чекаю

Вода така бездумна і блакитна.
Надворі вересень, а небо наче в квітні.
Пожовкли спогади, зів'яли давні мрії.
І всі бажання, як одне, у мить згоріли.
Приспів:
Чекаю! Чекаю! Чекаю, кого — не знаю.
Чекаю! Чекаю! Чекаю, бо так бажаю.
Четвертий день думки дощу чекають.
Не п’ють, не сплять, не плачуть, не співають.
У них, мабуть, обітниця мовчання.
Що робить з нами кляте це чекання?
Летять птахи чи з дому, чи додому
І розчерком пера знімають втому.
Каміння спить, як спляча королева.
Навколо вартові - сліпі дерева.